LOSAS DE PIZARRA artesanales para su montaje en los TEJADOS de zonas montañosas

«Llosaire» - це робота, яка полягає в отриманні шиферних плит для реставрації дахів будівель у гірських районах. У La Farga de Moles брати Comella продовжують традиційну роботу, успадковану від своїх попередників. З 1860 року вже є дані про те, що в цьому кар’єрі добували сланцеві плити для семінарії Ла Сео де Уржель. Видобуток каменю відбувається шляхом розбивання блоків порохом. «Ллозер» ставить кількість пороху, оцінену відповідно до висоти зробленого отвору. Коли запобіжник встановлено, атакуйте палицею землю, яка тисне на порох, і якщо її змішати з цукром, вона матиме вдвічі більшу силу. Коли ділянка скелі вже потріскана найслабшими частинами, починається ручна робота, щоб отримати великі блоки сланцю, здатні розколотися на плити. Ця робота починається з розчищення та видалення «заліза», щоб звільнити камінь. Цей камінь треба видалити. Ми почнемо з видалення цього, а потім подивимося. Розраховуючи прожилки, через які розкриється скеля при ударі, «льозери» шукають гачки каменя. Використовуючи молоток і клин, брати Комелли відокремлюють кам’яну брилу, щоб витягти плити. Іноді, коли здається, що вена вже є і камінь ось-ось розіб’ється, з’являється нерівна тріщина, яка змушує продовжувати розчищення, поки не знайдеться справжня вена. Це було трохи складніше, тому що тут утворилася інша лінія, яка не є цією. Наступна операція полягає у відкритті каменю та розділенні його на великі плити для транспортування їх у Сьєрру. Раніше плити робили біля підніжжя кар’єру і там, де впала кам’яна брила, щоб не транспортувати її. Сьогодні технологія полегшує цю роботу, і пилка починає розрізати плити на потрібні розміри. Відрізання плит достатньої товщини для розміщення на даху будинку виконується батьком і сином, терпляче вдаряючи долотом і молотком. Зменшуючи матеріал, домагаються потрібної товщини, оскільки доцільно максимально зменшити вагу даху. Хоча формування слябів – делікатна робота, вона стає легкою, якщо взяти до уваги досвід цих чоловіків. Найбільш традиційна система була заснована на безперервних ударах по поверхні плити. Отвір в шиферних плитах робиться зверху, щоб перекрити його плитою перекриття, щоб вода не просочувалася. Незважаючи на уявну крихкість сланцевої плити, простіше пробити камінь по центру, всупереч тому, що може здатися апріорі. Сьогодні машини полегшують цю роботу, хоча, по суті, вона не перестає втрачати свій ремісничий характер. Досвід роботи сприяє успіху вимірювань кожного виробу. Плити шиферу збираються на гладкі дошки, прибиті до дерев’яних брусів каркаса, які утворюють «антісел» , починаючи з нижньої частини даху, починають укладати плити, починаючи з найдовших , від 80 до 90 см. Як ви піднімаєтеся в розташуванні плит, їх розмір поступово зменшується. Цьому будинку, який брати Комелли відновлюють, більше ста років. Плити були різноформовані як за довжиною, так і за товщиною, і після округлення та перфорації очікується що вони прослужать ще сто років. Вибір і розподіл частин виконується так, ніби це головоломка, а довжина кожної плити є ключем у складанні. Гармонія в розміщенні залежить від закриття з’єднань і ідеальне прилягання Плити грифелю накладаються один на одного, імітуючи луску риби, так, щоб найширша сторона була звернена вниз Правильне розташування шматочків рівними мірками досягає ефективності своєї функції на даху: не пропускає воду. Хоча товщина може змінюватися без істотного впливу на кінцевий результат. Те ж саме не відбувається з різною довжиною деталей, що призвело б до нерівності всієї збірки. У середній і верхній частині даху кладуть найменші плити розміром від 25 до 28 сантиметрів. Верхня частина даху також складається з плит таких же розмірів, як і нижня частина. Мета полягає в боротьбі з нескінченністю швів, що виникли, шляхом зменшення розміру плит під час їх укладання. Деякі дахи з часом набувають червонуватого кольору через вид моху, який з’являється взимку. У Піренеях сонячного тепла мало, а сніг, мороз і вологість, які витримують дахи, дуже великі. З цих причин шиферні плити є найбільш поширеними для будівництва житла його мешканців. Я Еудженіо Монесма, режисер і продюсер документального фільму, який ви щойно бачили. Якщо вам це сподобалося, я закликаю вас підписатися на канал, активувавши сповіщення з дзвіночка, щоб ви могли насолоджуватися сотнями документальних фільмів, які я вже маю на каналі та які я буду завантажувати щотижня.